Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


перса — так той кінь і загруз у землю по коліна. »Ну, це буде задля підстаршого брата. Давайте ще мені на вибір«. А тут уже нема, лишивсь тільки той, що воду возить. Привели й того; взяв його мізинцем під перса, струснув — не вкопавсь. »Ну«, каже, »нехай цей кінь три роси обіб'є, вилиняє то й поїдем.«

Українські народні казки (1920) - сторінка 018 - Ю.Магалевський.jpg

От і поїхали всі три брати. Їдуть та їдуть, аж стоїть хлівець; дивляться: аж там приковані три зміїхи. Під'їжджає Ясат, питає: »Чого це ви тут поприковувані?« Одна й каже: »Я тут прикована, і як тільки що так, що нема половини ночі, то до мене прилітає змій із трьома голо-