про минуле і політична ідентичність у високих культурах давнини». Більше двох третин цієї книги є, власне, ґрунтовним викладенням загальної концепції ідентичності, яка відрізняється від інших звертанням до культури як основного параметра, в якому сконцентровані уявлення й «практичні схеми» того чи іншого типу соціальних (колективних) ідентичностей. Згідно з його визначенням ідентичність – це наслідок усвідомлення, тобто рефлексії над дотепер неусвідомленим уявленням про себе[1]. Це вірно як для індивідуального, так і колективного життя. «Я» є особистістю лише настільки, наскільки усвідомлює себе особистістю – група є «племенем», «народом» чи нацією тільки тією мірою, якою вона усвідомлює, уявляє та презентує себе в межах цих понять. Розуміння власної ідентичності — наслідок соціалізації людини, у той же час Ми-ідентичність складається зі спільноти носіїв певного типу Я-свідомості. До загальних типів ідентичності належать: індивідуальна ідентичність – образ у свідомості індивіда, що складається з індивідуальних рис, які відрізняють його від інших, роблять його унікальним і незамінним (ім'я, особистий досвід, фізіологічні особливості) та особиста ідентичність, що спирається на суспільну заанґажованість та релевантність індивіда. Ці обидва аспекти Я-ідентичності «соціогенні» та культурно детерміновані. Обидва процеси – як соціалізація, так і формування індивідуальності відбуваються у визначених культурою формах. Обидва аспекти ідентичності історичні, тобто відбуваються у свідомості, визначеній мовою, уявленнями, цінностями та нормами конкретної епохи та культури. Ідентичність, у тому числі і Я-ідентичність завжди є продуктом соціального конструювання й тому завжди буває культурною ідентичністю. «Природної» ідентичності не існує – різниця між особистою та соціальною ідентичностями полягає в тому, що Ми-ідентичність, на відміну від особистої, не спирається на наявність тілесного субстрату. Звідси випливає, що наявність колективної ідентичності має виключно символічний характер. Під соціальною або Ми-ідентичністю ми маємо на увазі те уявлення про себе, яке складається з групи і з яким ідентифікують себе її члени[2]. Соціальна ідентичність є справою ідентифікації з боку окремих осіб, які входять до спільноти. Вона не існує «сама по собі», але лише тією мірою, у якій її визнають своєю окремі люди. Її сила та слабкість залежать від того, наскільки вона жива у свідомості членів групи і здатна мотивувати їх мислення та діяльність. Головною функцією Ми-ідентичності є соціалізація індивідуума в конкретній
