ґіоном, відносної єдності етнічного та соціального складу реґіону, наявність еліт, зацікавлених у процесі уніфікації реґіону та його відмежування (культурного, адміністративного, економічного) від інших реґіонів. Тим більше, що паралельно, як правило, відбувається декілька подібних процесів, суб’єктами яких є конкретна резидентна міґраційна спільнота, метрополія та інші конкуруючі спільноти. Отже, дослідникові часто доводиться мати справу з декількома проекціями на один і той самий реґіон, які відображаються в різних дискурсах і часто заперечують одна одну. Виходячи з цих міркувань, ми й поставили собі за мету дослідити історію певної етнічної групи – українців, для яких певний простір – Кубань – став не просто тереном виживання, економічного та соціального розвитку, але й новою «віднайденою Батьківщиною». Процеси опанування певної території, окрім адміністративних, політичних, геополітичних, економічних практик, чи не в першу чергу пов'язані з символічним дискурсом створення певного ментального образу території як обов'язкової умови, без якої неможливе її освоєння. Практика символічного опанування простору містить у собі декілька важливих елементів, серед яких обов'язковим є надання цьому простору назви, що викликає асоціації з домінуючою соціальною структурою, а також прив'язання минулого певного реґіону (часто за рахунок штучного створення єдиного наративу його історії) саме до провідної політичної (імперської) системи. Зазвичай така практика символічного опанування простору перебуває в складній системі цілої низки конкретно-історичних взаємовпливів і тому залежить не тільки від геополітичних, політичних, економічних реалій, але й від специфіки або автохтонного населення простору, чи нових поселенців на цій території.
Досить часто трапляється так, що у процесі символічного освоєння певного реґіону (і не тільки символічного) відбувається зіткнення імперської практики та практики нових поселенців, співвідношення між якими стають визначальними для формування ментального образу конкретного реґіону й обумовлюють особливості становлення конкретної реґіональної ідентичності. Спроба проаналізувати в діахронному вимірі процеси символічного засвоєння території й перетворення її на історичний реґіон може дати можливість зрозуміти особливості формування і реґіональної ідентичності його населення, і особливостей різних форм взаємовідносин – як взаємодії, так і протистояння населення реґіону й вищих владних структур. Проблематика становлення образів «ментальної географії», уявлень про власний реґіон проживання та його особливості, тим не менше, дає можливість знайти нові ракурси та перспективи конкретних історичних дослі-
19
