Сторінка:Українці Кубані в 1792–1921 роках.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

важали — 1110352 особи, або 73% від усього населення[1]. У цілому, тільки за офіційними даними перепису 1926 р. українців Північного Кавказу нараховувалося 3106652 осіб, або 37,1%, а серед сільського населення — 41%, українці становили найбільшу національну групу в Північнокавказькому краї після росіян (45,9%)[2]. Процеси тотальної русифікації на Кубані, які розгорнулися на початку 30-х рр. XX ст., спричинили стрімке зменшення офіційної статистики українців Краснодарського краю[3]. Згідно з переписом 1939 р., кількість українців зменшилася до 4,9%, під час наступних переписів цей відсоток істотно не змінювався, а згідно з переписом 2002 р. — узагалі скоротився до 2,57%[4].

Латентна політика продовження русифікації, спрямована на зміну національної ідентичності українців Кубані триває й зараз. Досить гострі дебати точаться в колі кубанських науковців навколо етнічної приналежності значної частини мешканців Кубані як на сучасному етапі, так і в історичній ретроспективі[5]. Керівництво української держави, на жаль, не достатньо надає допомогу українцям східної діаспори. Відповідно, більша частина сучасних етнічних українців реґіону переймаються проблемою власної самоідентифікації. Одним з напрямів розв'язання цього питання, на наш погляд, є об'єктивне, далеке від політичної заанґажованності висвітлення історії українців Кубані,що в першу чергу й обумовлює актуальність теми дослідження. Аналіз сучасного становища української спільноти Кубані є неможливим без дослідження її історичного минулого, і в цьому контексті провідною проблематикою стає еволюція соціальних ідентичностей.

Постановка проблеми. Звертаючись до історії кубанських українців, які розпочали в 1792 році довготривалий процес освоєння цього реґіону й згодом утворили своєрідну, досить унікальну спільноту, яка відзначилася своєрідними соціальним, економічним та культурним розвитком. На цьому тлі виникає проблема їх самоідентифікації. Визначення переселенців з українських земель на Кубань саме як украї-

  1. Центральний державний архів громадських організацій України (далі ЦДАГОУ). — Ф.I. — Оп.20. — Спр.2894. — Арк. 68–82.
  2. ЦДАГОУ. — Ф.I. — Оп.20. — Спр.2894. — Арк. 82.
  3. Детальніше див.: Білий Д. Зміни у складі українського населення Кубані в 1932–33 рр. / Д. Білий // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — Донецьк, 2004. — Т. 2. — С. 87–94.
  4. Державний Архів Краснодарського краю (далі ДАКК). Ф.Р — І547. — Оп.І. — Спр.4. — Арк.3; Ракачёв В. Н. Украинцы на Кубани: особенности демографической истории / В. Н. Ракачёв // Кубань — Украина. Вопросы историко-культурного взаимодействия. — Краснодар, 2006. — С. 53.
  5. Див.: Авраменко А. Третя збірка «Кубань-Україна» і проблеми кубанської україністики (з практики діяльності сучасних українських громадських фундацій на Кубані) / А. Авраменко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — Донецьк, 2009. — Т. 25. — С. 182–196.; Чумаченко В. Идентичность кубанского казачества (научный и идеологический аспекты проблемы) / В. Чумаченко // Культурні зв'язки Донеччини з українським зарубіжжям: матеріали науково-практичної конференції. — Донецьк: Донецьке відділення Товариства «Україна-Світ». Східний видавничий дім, 2004. — С. 194–200.

8