в „препарації“, не боятися критики за прогріхи проти методики, не боятися лихої ноти, осуду виданого ареопаґом, що засідав, що правда, не на узгірях Арея в Атенах, але в канцелярійній салі учительської семинарії після лєкцій практичних вправ матуристок.
Забажала я — як молоде пташеня — попробувати ширшого лету… Нові мої обовязки відповідали моїй вдачі; я любила веселі, цікаві діти!
Не знала я тоді, що учителька в малому місті мусить числитися ще з чимось більше, що тут є товариші праці, опінія мешканців — а саме пань, цієї вічно голодної вражінь товпи, що через свою пажерливість кидається на все нове, що судить людину зі зверхнього вигляду, що й сьогодні з вікон дивиться цікаво на мене. Через три дні дивилися пані аптикарева і докторова на мою товаришку й товаришів, котрі теж щойно прийшли до Бібрки. Опріч управителя ми всі тут нові.
У шкільній канцелярії я побачила цю саму елегантну компанійку, яку стрічала по дорозі, крім них ще мужчину поважніщого, як я догадалася, управителя школи.
Після перших слів привітання — зазнайомлення питаю управителя, котру клясу провадити му.
— Ми вже без вас, пані, відбули конференцію і приділили поодинокі кляси. Для пані призначили ми другий відділ другої кляси.
Говорю ще з управителем. В салі гамірно. Панна Маня К., моя нова товаришка, серед
