Цю сторінку схвалено
— „Also…“ — він, колишній військовий старшина, зачинав свою бесіду заєдно з німецька, — пані не знали ні об чім…
І знов задумайся старий. По хвилині сказав:
— Also — не покличу вас до відвічальности. Алє скажіть їм усім, що відпокутують вони за ложну скаргу до суду, за дописи в часописах про мої злочини. Ні один із них тут довго не залишиться.
Гнів малювався на лиці начальника. Старий подав мені руку на знак віри в мої запевнення, що я поневолі вмішалася між його оскорбників.
При виході з радниці побачила я малу, трохи похилену постать, що відскочила зпід вікон; догадалася, що це Гордієнко…
Но, й догадуюся, що мене чекає… Та годі!
Милий мені спокій, та наймиліща правда.
