Сторінка:Уляна Кравченко. Спогади учительки.1936.pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
V.

Найближчого дня рано стоїть управитель школи на порозі дверий — неначе ревний керманич на своїй стійці. Досі тут і в цій годині я його не бачила.

Звичайно досі я перша приходила; ішла до своєї кляси й не бачила ні управителя ні других панів. Сьогодні управитель з годинником у руці, не здіймаючи кучми, говорить грімко:

— Пані спузьніла сєм, чеками вшисци з розпоченцєм наукі… — починає до мене в урядовій мові. Досі говорив по українськи.

— Не здається мені, щоб я спізнилася; приходжу, як усе — пів до восьмої, в клясі застаю ледви двоє дітий.

Управитель асистує мені до кляси й говорить дальше.

— Як пані сміли виправдуватися перед тим „ґбуром“, — уважати те, що робить шкільна влада за зле?… Пані тут дальше не можуть лишитися — зєднана „з хамами“.

Вся інтеліґенція вчора вечером у касині осудила вас. Про вашу візиту в начальника повідомив усіх товариш Гордієнко. Інтеліґенція відкинула вас. І так уже нарікали: ви