Сторінка:Уляна Кравченко. Спогади учительки.1936.pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Не можу позбутися Гордієнка. Хоч не дозволено в часі годин приходити, являється на перерві. Знов намовляє мене до виступу проти директора.

— Він вам так дуже докоряв, є нагода тепер відплатитися.

Я не цікава, звідки та ненависть до управителя, але Гордієнко сам говорить.

— Я шукаю все чогось нового, інтересного. Сидіти в клясі чотири — пять годин, можна сказитися. Хоч і як крутити годинником, час задовгий. Жду на дзвінок. Ціле життя ждати на десять мінут павзи — нестерпуче лихо… Маня тепер більше до товариша Глечка горнеться. Всі ми тут її любимо, але сіріозно ніхто не думає; вона ж гадає, що найскорше Глечка удасться їй зловити.

Я міркував, коли управитель в клясі, та часто стрибнув на гору — до пані директорової… вона справді молоденька, це друга жінка, та наївна, нічого злого не розуміє. — От пробую щастя. Недавно управитель застав мене в себе: я сидів на одному кріслі з нею… Він для вас простак; але мойого пера боїться, слів моїх у касині теж боїться; тому вдав, що не бачить нас. Але я довідався: він робить заходи, щоб мене інспектор переніс уже з кінцем першого курсу. Тепер знаєте: я пишу про його простацтво та неуцтво, іеви приставайте до товаришів проти управиєтля. Я й сам зумію це зробити; воно легко вдасться: При близькій переміні школи на виділову треба иншого управителя. Він старається зєднати собі партію шовіністичну,