У грудні привид з минулого.
В новій місцевости — у службі — я забула про нього… Зовсім нечайно явився він — пан де Печка… День святого Николая і я була дома. Здається, нарочно вибрав він день святочний на свій приїзд. — Майже рівночасно явилися янголятка — моє спасення…
Перша добра санна… Діти отця декана Штоґрина, мої учениці, приїхали по мене забрати до Стрілок. Щасливо спасаюся від розмови з ним — демоном… Чую тільки, як говорить до матусі:
— Тішуся, що застаю вас, дорогі, здорових. Люба доня, бачу, вдоволена; у свому живлі… між дітворою… Спокійно поїду в Росію, де залишуся на довше…
Він дійсно заспокоївся, не бачить небезпеки… В малому містечку суперників не боїться…
І я віднаходжу спокій. На спогади не пора. Дітвора сміється, гомонить, дзвіночки дзвонять, саночки мчать — і я скоро знайшлась на приходстві між своїми людьми, хоч я перший раз у домі отця декана Штоґрина,
