закінчення едукації потребує учительки, і він уважає саме мене відповідною учителькою.
І знов пан отець радить мені сю лекцію приняти з уваги на пізніщу стабілізацію. З панночкою, що кінчить едукацію, можна через читання добрих творів самій дальше учитися. А також — каже отець–добродій — може вдасться вам хоч трохи змінити панночку. Комісар — про це не всі знають — наша та, як часто буває, безпорадна, нещаслива людина: ще в студентських часах оплутала його панна Авра, звичайненька швачка. Його одиначка — для нас пропаща. Спробуйте, чи вдасться вам її ратувати.
Першого дня, коли я вже прийшла на ту „лєкцію“, говорила зі мною тільки пані комісарева. Тільки не згадує нічого про науку доньки. Питається, чому не була я в мясниці на инших вечерницях. Говорить ще про мою тоалєту.
— Imaginez vous, що притрапилося зараз на другому вечірку. Всі пані та панночки були одягнені в чорні коронкові сукні, але одноманітність не робила ефекту; не було і „Eroberung-y“. — — Дальше говорить про інтимні відносини ріжних тутешніх пань, яких я зовсім не знаю. Коли ж я сама питаю про інформації до пляну наук для доньки, пані Авра відповіла:
— Це вже завтра Жоля пані скаже, що її цікавить, чого хоче учитися.
Подають чай і мясні страви. Пані просить лишитися. З великим здивуванням слухає пані, що я чаю не пю. — Не вірить.
