дужне. Вибрала одного. Татко вдоволений з вибору: він же і правник — докторат буде мати — но, і русин… Але його мати полька — і він для карієри — подібно як татко — під нашою опікою змінить народність Та все те вже менше вартне. — Я вже втомлена минулим пережиттям — та й ще дечим… У мене нудьга. Даремне нагадую собі віршик :
Nie smuć się tylko; wszystko na ziemi
kończy się raz
і wielkopostny, z nudami swemi
przeminie czas…
Сама не знаю: читанням мабуть я втомлена. А лист бодай раз на тиждень мушу вислати… Вам, пані, труднощів це не завдасть. Я чула від папи, що пані пишуть новелі.
Мій папа русин, тільки мама про те не хоче знати. Мама мріє про титул пані старостині. Коли була ґувернантка, то мусіла більше з мамою говорити, щоб мама привикала говорити по французьки. Папа про вас мені окреме говорив — і я цікава, як це робиться з тою літературою. Як пані пишуть новелі? Дуже прошу мені розказати. Мені звичайний лист не вдасться уложити.
— Ви так допитуєтесь, як пишеться, так просите — неначе перепису на тісточка, кілько унцій чого дати, щоб удались. Листи не вдаються вам, бо кажете, що нареченого не любите. А тут і до того, щоб удався лист, і до написання літературного твору і до осягнення щастя в житті потрібна щирість почування. Коли в серці є богацтво чуття, то знай-
