Сторінка:Уляна Кравченко. Спогади учительки.1936.pdf/76

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

деться і спосіб передати це чуття другому серцю. Теорію, як писати новелі чи вірші, — так коротенько викласти трудно. Якщо се вас цікавить, присвятимо і на те години, але все таки найважніще для письменника се чуттє. Формою лекше заволодіти. Тепер на форму менше зважається. Писати, що і як бачимо та що в тій хвилині відчуваємо, а твір буде добрий. Таке гасло проголошує тепер громада молодих незалежних літератів.

Але я ще ні від мами ні від вас не довідалася, що ви досі студіювали — і що тепер раді б ви собі засвоїти з огляду на майбутнє ваше життя.

— Хочу бути великою дамою. Ми з мамою гадаємо, що я науки не потребую. Через те радо читаю книжки, з котрих можна навчитися тону дам. З роману з життя аристократії більше можна скористати, як із підручників, які мама все спроваджує: „Le nouveau savoir vivre universal“ (Louise d’Alg). Наречений після докторату візьме службу при залізниці — тут аванс запевнений і скорий — можу бути директоровою краєвих залізниць. Нашу історію знаю з „Wieczorów pod lipą“, про Терпсихору і всі Ґрації знаю. Мама все каже, що я дуже вчена.

Панночка відчинила шафи з книжками, хвалиться, яка в них велика бібліотека.

Беру в руки книжки. Тут передовсім у зшитках — брошурах усе з видання Борна. „Symona і Marja czyli kocie oko“, „Księżna Syrena czyli tajemnica kardynała“, „Adryjanna“, „Izabella“, „Marijanna“, „Blada Hrabina“, „Jan