Чи не краще заглянути до хат родичів моїх учнів, до хат міщан і ремісників; побачити, як живуть? Тоді відчуваю богато, переживаю, з розмови з тими простими людьми виношу часто вдовілля і глибоку фільософію життя…
Я більше в домі комісара не була. Стратила майже тиждень часу, а розмова про книжки, літературу взагалі звернула мої думки в минуле, пригадувала дні і впливи моєї першої лєктури.
У вигляді панни Жолі бачу погубний вплив і велике значіння першої лєктури. Але я читала не для хвилинної розкоші і не все, що попало в руки. Справді мати не дуже провірювала, що я читаю; але мабуть був у мене одідичений смак, но — і творів таких, які я бачила тепер у пані Аври, в нашій бібліотеці не було.
Читання — се хвилини щастя і мрій і плянів на майбутнє, а не жах — горячка — омління.
Не було у світовій літературі цінного твору, якого б я коли не читала сама а то не знала б про нього з розмови родичів, і то в найранших моїх літах.
Ще перед наукою в семінарії я знала твори як Іліяда і Божественна комедія, Дон Кихота, Фавста, Гамлєта й ин.
А дальше памятаю, як мама з панею Марковською, дійсно інтеліґентною жінкою, ждали на фейлетони з повістами Фльобера (Floubert). Його твори з модерним натуралізмом, з холодним помічанням…
