treib“ — забаву флірт із панною Манею. А так раджу працю над дітворою і над собою.
— Я не знаю, не відчуваю і не признаю такого терпіння, якого б юність не поборола. Власне молодість могутніми крилами може піднестись над усі невдачі, перепони, терпіння, Ваші давніші терпіння, самота, незрозуміння. духове сирітство — не перечу — може й були дійсні, але сьогоднішнє чуття — любов для мене — це ви мабуть отак видумали… Вчитуєтеся, як бачу, в такі речі як: „У Швейцарії“ Словацького — і певно в подібні романтичні поеми — і перед вашими очами стають усякі „Беатрічі, Ляври, Юлії, Льотті…“ Погляньте тверезо, а побачите в мені учительку, що щиро працює над дітворою свого народу. Чар і таємничість іщезнуть… Як рідному братові дозволю собі сказати вам ще й це: І тепер ваше місце в клясі, не тут, замість віршів — табличка множення. Пробуйте в годинах науки забути про себе — і все инше. Поручаю вам працю як добрий лік. Ваші сумніви у щастя людий не вийшли з досвіду. Ваші почування — екзальтація — мабуть тільки з лєктури; ви можете себе опанувати, зрівноважитися, чого я вам бажаю.
Він збентежився. Зразу не міг найти слова; відтак сказав:
— Спасибі за побажання, але це зайве. Мені — бачу — суджена трагічна смерть.
— Вертер! Новий Вертер. Але це вражіння не робить, бо ви вже третій з черги. Мою симпатію здобуде скорше чоловік сильної волі.
