Сторінка:Уляна Кравченко. Спогади учительки.1936.pdf/97

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Година кінчиться  Не жду відповіди. Лишаю його в кімнаті.

Дійсно в тій хвилині я бажала його ратувати, зєднати для праці в нашу користь.

Виміна думок при фаховій праці була моїм бажанням. Також у новім своїм окруженні я бажала бодай в однім молодім серці розпалити огонь віри, відваги, викресити искру. З цієї молодої душі — бажала би прогнати зневіру, знеохоту, натхнути вірою: „Ще не вмерла…“ Поза особистим щастям ми маємо для кого жити і повинні жити, трудитися…