рні реформи“ в своїх країнах. Бо занепад універса-лістичного способу думання веде передовсім до згуби тих, які це думання — а разом з ним почуття свого власного місця, своїх власних прав і своїх власних обов’язків у всесвіті — втратили.
Занімів у летаргії, опертий на підставах християнських, середньовічний, універсалістичний спосіб думання європейських лицарів-хліборобів. Не народився бо на підставах лібералізму й необмеженої, від часів реформації й французької революції, свободи думки — не міг народитися універсалістичний спосіб думання міщанської демократії. 1 на цю духову руїну європейську, на сучасну вежу Вавилонську, позбавлену понять і ідеї, для всіх однаково зрозумілих, напі-рає руйнуючий універсалізм комунізму: універсалі-стичне думання кочовників.
З огляду на ідеольоґичне розбиття й розпорошкування Європи, універсалістичне думання комуністів, являється найгіршою небезпекою, бо воно їм дає сильну внутрішню спайку, однаковий спосіб діяння й реагування на всілякі життьові з’явища в усіх країнах. І нема иншого порятунку для європейської цивілізації, як ідеольоґичній єдности кочовників, во імя нищення, противоставити ідеольоґичну єдність людей осілих, во імя творчости: матеріялістичному універсалізмові комуністів протиставити ідеалістичний універсалізм хліборобів.
Без універсалізму й його всеобов’язуючих основ в хліборобській ідеольоґії, представники цієї ідеольоґії в кожній країні не переможуть. Згинуть вони разом з ліберальним міщанством, даремно шукаючим сьогодня свого ідеольоґичного „Льокарна“, або згинуть разом з поганським фашизмом, який забув, що насилля тільки тоді може мати моральну слушність і вигляди на перемогу, коли підпорядкується якомусь
