Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/102

— 82 —

Знайду, і він звіщатиме тебе
Від часу до часу звідсїль про все.
Дай руку, та й прощай. Темнїє вже.

(Виходять).

Сцена четверта.

 

Сьвітлиця в Капулєтовім домі.

 

Входять Капулєт, панї Капулєт і Паріс.

 

Капулєт.

Так речі склали ся, добродїю,

Що нам дочки не було часу вмовить.
Вона любила родича свого
Тибальта нїжно, й я любив його.
Що-ж? родимо ся ми на те, щоб мерти.
Нерано вже: вона до нас не зійде.
Та правда, що я й сам, колиб не ви,
З годину вже уклав ся-б на спочивок.

Паріс.

Пора печалї не для залицяння.

Мадам, добраніч. Кланяюсь панянцї.

Панї Капулєт.

Скажу. А завтра я довідаюсь

Раненько, що вона про се нам скаже.
Сю ніч вона замкнулась із журбою.

Капулєт.

Добродїю Парісе, сьміло вам

Ручаюсь за любов дочки. Вона
У всїм моїй покірна буде волї.
Се певна річ. Ти, жінко, йди до неї,
Закіль ще не лягла, та й обяви,
Що тут мій син Паріс її засватав;