Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 93 —


Мамка.
І від душі, будь прокляті обоє!
Джульєта.
Амінь.
Мамка.
 Що?
Джульєта.
 Ти розважила мене

На диво. Йди собі. Скажи паньматцї:
Я, прогнївивши панотця, іду
До келїї отця Лаврентія,
Щоб висповідавшись, покутувати.

Мамка.
О, я скажу! Отсе розумне дїло! (Виходить.)
Джульєта.
О, бабо ти проклята! злющий чорте!

Которий гріх твій гидший: чи хотїти,
Щоб я зламала віру, чи сквернити
Мого Ромеа тим же язиком,
Що вихваляла ти його під небо
Так много тисяч раз? Ідиж собі,
Пораднице. Од нинї тайна серця
Мого тобі замкнена. Ще пійду
Шукати лїків у черця сьвятого.
А не знайду, то маю власть умерти.

(Виходять.)