Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/115

— 95 —

О. Лаврентій.

Колиб то я хотїв, щоб не барились!

Добродїю, отсе ж іде і панна.

Входить Джульєта.

Паріс.

Витаю вас, сіньоро, моя жено!

Джульєта.

Вже й жено? Нї, я ще не повінчалась.

Паріс.

Четвер, моя любов, не за горами.

Джульєта.

Що буде, те і буде.

О. Лаврентій.

 Слово вірне.

Паріс.

Се ви прийшли до сповідї сьвятої?

Джульєта.

Хиба-ж у вас я буду сповідатись?

Паріс.

Не потаїть, що любите мене.

Джульєта.

І не таю, що я люблю його.

Паріс.

О, се-ж то й знак, що любите мене!

Джульєта.

Колиб любила, краще-б поза очи

Сказати, нїж у вічі вам самим.

Паріс.

О бідненька, змарнїла ти од слїз!

Джульєта.

Змарнїти нїчому: бо в мене мало

Було змивати красоти сльозами.

Паріс.

Ти шкодиш їй ще більше слїз словами.