Цю сторінку схвалено
— 99 —
|
Джульєта. Любов, дай сил менї, і я спасусь.Прощай, мій любий отче! (Відходять.)
Сцена друга.
Сьвітлиця в Капулєтовім домі.
Входять Капулєт, панї Капулєт, мамка і слуги.
Капулєт. Зазви оттут написаних гостей. (Виходить слуга.) Другий слуга. Ледачих не найму, добродїю: бо подивлюсь, чи лизатимуть пучки. Капулєт. Щож із сього, що придивиш ся? Другий слуга. Ге, ге, добродїю! То в мене ледачий кухарь, що не лиже пучок. Капулєт. Іди вже, йди.Про сей случай не все ще в нас готове. Мамка. А вжеж була.Капулєт. Ну, може він її наставив на добро,Невстрійливу сороку своєвільну. Входить Джульєта.
Мамка. Ось, ось вона іде від сповідї весела.Капулєт. Ну, що, свавольнице? де ти була?Джульєта. Де навчено мене покутувати,Що не корилась перед вами я |
