Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/123

— 103 —

Прапращурів моїх? або зірву
З крівавого Тибальта простирало,
І без ума важку вхопивши кість
Великого якого предка, лоб
Сама собі я розібю скажений?
Що се? Менї здаєть ся, се Тибальт
Женеть ся за Ромеом, що проткнув
Рапірою… Ой стій, Тибальте, стій!…
Ромео! о Ромео! пю до тебе!

(Кидає ся на постїль.)

Сцена четверта.

 

Капулєтова сьвітлиця.

 

Входить панї Капулєт із мамкою.

 

Панї Капулєт.

Візьми ключі, достань коріннє, мамко.

Мамка.

Ще просять фінїків, та ще й айви́

На лаґомини треба.

Капулєт (входить)

 Се ще й досї

Ви не лягали? Годї, годї! Що се?
В огняний дзвін давно вже продзвонили;
Вже три години вдарило. Догледь
Печеного, кохана Анджелїко,
Та не щади нїчого.

Мамка.

 Годї вже

В огняний дзвін дзвонити вам самому.
Ідїте спать. Їй Богу, ви на завтра
Нездужатимете через отсю турботу!