Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/125

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 105 —


 
Сцена пята.
 
Джульєтина кімната. Джульєта на постелї.
 
Входить мамка.
 
Мамка.
Мадам! мадам! Джульєто!… Спить!

Ручаюсь, твердо спить. Ягничечко!
Вставайте, панї! Фі, яка лежнюга!
Та годї-ж бо, кажу! Мадам! коханко!
От молода!… Що-ж се? Анї словечка?
Ви одсипаєте своє за тиждень:
Бо знаю добре, що вам ґраф Паріс
Сю ніч не дасть багато висипатись.
О, Господи прости (їй Богу і амінь),
Як твердо спить вона! Збуджу її.
Мадам, мадам! Мадам, та ну, вставайте!
Ато вас ґраФ з постелї взяти мусить…
Він розштовхає вас! ще й як! їй Богу!
Чи вже-б то?… Як! одягнена? і знов?
Уже-ж збуджу вас. Панї! шанї! панї!…
Ой лишечко! Ратуйте! ой ратуйте!
Умерла, вмерла! О, колиб менї
Було й на сьвіт не народити ся!
Гей, aqua vitae! Пане мій! ой, панї!

Панї Капулєт.
Що тут таке?
Мамка.
 Дивітесь, о, дивітесь!
Панї Капулєт. (Входить.)
Ой горе! о дитя моє єдине!

Устань, споглянь, ато умру і я!
Ратуйте! о ратуйте! кличте пробі!

Входить Капулєт.
Капулєт.
Не сором? Та ведїть же молоду!

Давно прибув жених і жде-скучає.