Цю сторінку схвалено
— 105 —
Сцена пята.
Джульєтина кімната. Джульєта на постелї.
Входить мамка.
Мамка.
Мадам! мадам! Джульєто!… Спить!Ручаюсь, твердо спить. Ягничечко!
Вставайте, панї! Фі, яка лежнюга!
Та годї-ж бо, кажу! Мадам! коханко!
От молода!… Що-ж се? Анї словечка?
Ви одсипаєте своє за тиждень:
Бо знаю добре, що вам ґраф Паріс
Сю ніч не дасть багато висипатись.
О, Господи прости (їй Богу і амінь),
Як твердо спить вона! Збуджу її.
Мадам, мадам! Мадам, та ну, вставайте!
Ато вас ґраФ з постелї взяти мусить…
Він розштовхає вас! ще й як! їй Богу!
Чи вже-б то?… Як! одягнена? і знов?
Уже-ж збуджу вас. Панї! шанї! панї!…
Ой лишечко! Ратуйте! ой ратуйте!
Умерла, вмерла! О, колиб менї
Було й на сьвіт не народити ся!
Гей, aqua vitae! Пане мій! ой, панї!
Панї Капулєт.
Що тут таке?Мамка.
Дивітесь, о, дивітесь!Панї Капулєт. (Входить.)
Ой горе! о дитя моє єдине!Устань, споглянь, ато умру і я!
Ратуйте! о ратуйте! кличте пробі!
Входить Капулєт.
Капулєт.
Не сором? Та ведїть же молоду!Давно прибув жених і жде-скучає.
