Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/126

— 106 —

Мамка.

Умерла, вмерла, вмерла, лелечко!

Панї Капулєт.

Ой лелечко! умерла, вмерла, вмерла!

Капулєт.

Га! дайте подивлюсь, Конець! холодна!

Застигла кров, позаклякали руцї.
Сї губи з жизню вже давно в розлуцї.
Окрила смерть її, мов раннїй снїг
Найкраще поле, все в квітках роскішних.

Мамка.

О день плачу й жалю!

Панї Капулєт.

 О день гіркий!

Капулєт.

Смерть, що її взяла менї на горе,

Скувала мій язик, не дозволяє мови.

Входять отець Лаврентій і Паріс із музиками.

Паріс.

Чи молода готова йти до церкви?

Капулєт.

Готова йти, щоб не вернутись вічно.

О сину мій! перед веселим днем
Смерть ізляглась з супругою твоєю…
Ось твій цьвіток: вона його звялила.
Тепер вона і зять мій і наслїдник:
Вона пошлюбила мою єдину.
Умру, й все кину їй, життє й остатки!

Паріс.

То я на те ждав-недождав ся ранку,

Щоб він таку явив менї картину!

Панї Капулєт.

Проклятий день, ненавидний, нещасний,

Лиха годинонько! о ще нїколи
Не бачила такої трудна хвиля!