Одно дитя, одно коханнє в мене,
Одна моя потїха і одрада,
А люта смерть взяла її від мене.
Мамка.
Ой горе! о гіркий, гіркий, гіркий день!
Такого я не бачила нїколи!
О день! о день! о день! поганий день!
Не видано такого дня нїколи!
О чорний день! о день гіркий! гіркий день!
Паріс.
Ошуканий, розлучений, убитий!
Обманщице, паскудна люта смерте!
Зовсїм мене ти, злюко, зруйнувала.
О милая! о жизне! нї, не жизне,
Ти мертвая любов моя нещасна!
Капулєт.
Згордований, розшарпаний, убитий!
Годино мук! до нас ти завитала,
Щоб знївечить, згубити наше сьвято.
Дитино, нї, душе, а не дитино!…
Ти мертва! Ох, умерла ти дитино!
З тобою й радощі мої померли!
О. Лаврентій.
Спокійтесь! Сором! го! Одчаяннєм
Одчаяння не лїчять. З вами
Дїлилось небо чадом сим прекрасним;
Тепер зовсїм взяло: для неї лучче.
Ви не сховаєте свого від смерти,
Воно-ж своє сховає в вічній жизнї.
Бажали ви їй висоти земної:
Ся висота у вас мов рай блаженний,
І плачете, що Бог її возвисив
Над облаки на висоту небесну?
Ви любите дитя своє химерне,
І сходите з ума, що їй предобре.
Жить довго ще не єсть щасливо жити.
