Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/134

— 114 —

Тебе не любить сьвіт; а ти його
Хиба за те любити будеш,
Що не дає тобі забагатїти?
Візьми-ж отсе, та й годї бідувати.

Аптекарь.

Не я беру, бере моя біднота.

Ромео.

Не в тебе я й прошу, але в бідноти.

Аптекарь.

Візьми-ж отсе та й випий із водою.

Хоч би в тебе було і двайцять жизней,
Воно тебе спровадить у хвилину.

Ромео.

Ось золото твоє: страшна отрута

Для душ людських. Воно в гидкім цїм сьвітї
Ще більше розбиває, більше губить
Людей, нїж сї мізерні крапелини,
Що ти не сьмієш явно продавати.
Не ти, а я продав тобі отруту.
Прощай! Купи насушного собі.
Ти не отрута, нї! Ходїм зо мною
До гробу милого Джульєти! О, о! (Виходить.)

Сцена друга.

 

Келїя отця Лаврентія

 

Входить отець Іван.

 

О. Іван.

Шановний брате Францїшкане, гов!

Входить отець Лаврентій.

О. Лаврентій.

Се мусить бути голос брата Йвана.

Витаю з Мантуї! А що Ромео?
Або, коли що пише, то давай.