Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/136

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 116 —


 
Сцена третя.
 
Цвинтарь, на нїм Капулєтівська каплиця.
 
Входять Паріс та його паж, несучи квітки і сьвіточ.
 
Паріс.
Дай, хлопче, сьвіточа; стань оддалїк.

Ну, погаси, нехай мене не бачять.
Отам собі під ивою лежи,
Припавши ухом до землї дзвінкої.
Тут одного ступня нїхто не ступить,
Щоб ти не чув. Тодї до мене свиснеш.
Я знатиму, що йде хтось до каплицї.
Подай квітки. Чини-ж як я звелїв.

Паж (стиха.)
Як страшно тут самому серед мертвих!

Та я зосьмілю ся, скріплю ся серцем. (Виходить.)

Паріс.
Солодка квітко, я твою весїльню

Постїлоньку квітками обсипаю.
Її занавісї, о горе! камяниї…
З них пил я обмиватиму водою,
А не водою, ревною сльозою.
В ночи ходитиму тебе витати
І плачучи квітками обсипати… (Паж свище.)
О, гасло паж дає! Се хтось іде.
Чия нога проклята тут блукає,
Мої одвідини нічні перебиває?
Ще й з сьвіточем? Закриюсь темнотою.

(Виходить.)

Входять Ромео та Балтазар, з сьвіточем, заступом, підоймою.

Ромео.
Дай заступа й залїзної підойми.

Візьми сей лист. Щоб завтра рано в ранцї