Се він прийшов над тїлом ще глумитись.
Вхоплю його. (Наближуєть ся.)
Стій, зупинись, ледачий
Монтеккі, у твоїм паскуднім дїлї!
Чи помсту ще і смерть не вдовольнила?
Одсуджений од чести ти банїто,
Здавайсь, ато умреш оттут на місцї.
Молодче добрий, не гнїви гіркого,
Втїкай відсїль, покинь мене самого.
Помисли про мерцїв, хоч їх злякай ся.
Прошу тебе, молодче, схамени ся,
Щоб я не взяв тяжкого ще на душу.
Не розлютуй мене; іди, будь ласко!
Кляну ся небом, ти менї дорожчий,
Анїж я сам. Я взброївсь проти себе.
Не гай ся, йди. Живи і признавай ся,
Що втїк єси від жалощів безумця.
Беру тебе, як душегубця злого.
Коли ти милосерний,
То положи мене коло Джульєти.
Йому в лице, хто се…
З ріднї він
Меркуцію, вельможний ґраф Паріс…
Що говорив слуга мій у дорозї?
