Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/140

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 120 —


Нї, я не дам! я ляжу біля тебе;
Не вийду з сих палат сумної ночи:
Тут я зостанусь, тут із хробаками,
Прислужними дївчатами твоїми.
Тут осную господу віковічню,
І з тїла млявого в мізерній жизнї
Зібю ярмо тих зірок лиховіщих.
Спогляньте, очі, у в останнїй раз!
В останнє, руки, обійміть її!
А ви, уста, мого дихання двері,
Запечатлїйте правним поцїлунком
Контракт з лихваркою без сроку, вічний!
А ну, сюди, гіркий мій проводирю!
Товаришу гидкий, іди на поміч!
Ти лоцмане одчаянний, направ же
Мій човен томлений на дику скелю!
Джульєто серденько, я пю до тебе! (Пє.)
О, ти не ошукав, душе правдива,
Дав гарного… Цїлуючи вмираю. (Умирає.)

Входить з другого кінця цвинтаря отець Лаврентій з лїхтарем, підоймою, заступом.

О. Лаврентій.
Сьвятий Францїску, скілько раз об камінь

Старії ноги вже мої спіткнулись!
Хто тут лежить?

Балтазар.
 Приятель, що вас знає.
О. Лаврентій.
Спаси Господь! Скажи, мій добрий друже,

Що то за сьвіточ сьвітить марним сьвітлом
Червям та черепам безоким? Ге, ге,
Та він горить в каплицї Капулєтів!

Балтазар.
Так, так, добродїю, і там мій пан,

Що ви так любите.