Нї, я не дам! я ляжу біля тебе;
Не вийду з сих палат сумної ночи:
Тут я зостанусь, тут із хробаками,
Прислужними дївчатами твоїми.
Тут осную господу віковічню,
І з тїла млявого в мізерній жизнї
Зібю ярмо тих зірок лиховіщих.
Спогляньте, очі, у в останнїй раз!
В останнє, руки, обійміть її!
А ви, уста, мого дихання двері,
Запечатлїйте правним поцїлунком
Контракт з лихваркою без сроку, вічний!
А ну, сюди, гіркий мій проводирю!
Товаришу гидкий, іди на поміч!
Ти лоцмане одчаянний, направ же
Мій човен томлений на дику скелю!
Джульєто серденько, я пю до тебе! (Пє.)
О, ти не ошукав, душе правдива,
Дав гарного… Цїлуючи вмираю. (Умирає.)
Входить з другого кінця цвинтаря отець Лаврентій з лїхтарем, підоймою, заступом.
Старії ноги вже мої спіткнулись!
Хто тут лежить?
Що то за сьвіточ сьвітить марним сьвітлом
Червям та черепам безоким? Ге, ге,
Та він горить в каплицї Капулєтів!
Що ви так любите.
