Я памятаю, де я мушу бути.
Отсе-ж я й тут. А деж Ромео мій? (Гук оддалеки.)
З сього гнїзда зарази, смерти й тлїну.
Власть, вища нашої, нам перебила
У наших задумах. Ходїм, ходїмо!
Твій муж у тебе на грудях, без духу,
Паріс також. Ходїмо, я тебе
Проміж сьвятих сестер десь заховаю.
Не гай ся, не питай: он вже сторожа!
Ходїм, Джульєто… (Знов гук.)
Я не сьмію більше. (Виходить.)
Що се? пуздерок у руцї заклякнув,
У милого, у вірного мого в руцї?
Я бачу, яд зробив йому кончину…
Недобрий! Бач, ти випив до останку
І не лишив менї нї капелинки?
Дай в устонька кохані поцїлую:
Ще може яду трошки там зосталось…
О, дайже вмерти від сього бальзаму! (Цїлує.)
Уста твої тепленькі ще…
Веди нас, хлопчику. Куди тут братись?
Любий мечу!
Ось піхва! (Проколює себе.) Ржавій тут! Умерти, вмерти!
