Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 13 —


Бенволіо.
Скажи менї не в жарт, кого ти любиш?
Ромео.
Зітханнями сказати?
Бенволіо.
 Не зітханнєм,

Та і не в жарт. Кого?

Ромео.
Недужому так легко завіщаннє

Робить не в жарт. Важке твоє питаннє.
Не в жарт, братко: люблю одну дївчину.

Бенволіо.
Поцїлив я: бо так умом і кинув.
Ромео.
Стрілець незгірший. Ще-ж прибавлю: гарну.
Бенволіо.
Як гарна цїль, не знатимеш догану.
Ромео.
Шкода, братко: її Амур стрілою

Не досягне! Діяна головою,
Вворужена своїм дївоцтвом чистим,
Зневажує лучком любви огнистим.
Неприступна лестивости кохання
І поглядам нїмого залицяння!
Не квапить ся на золото й клейноти,
Що і сьвятих доводять до турботи.
О, як же ти багата красотою!
Та вбога тим, що зникне все з тобою.

Бенволіо.
То заклялась до віку дївувати?
Ромео.
У скупости-ж її й великі втрати.

Бо красота, котру вона згнїтає,
Всю красоту в потомства одіймає.
Аж надто вже вона заслужить раю,
Як од її краси я тут сконаю.