Цю сторінку схвалено
— 14 —
Вона клялась нїкого не кохати;
Я жив на те, щоб се оповіщати.
Бенволіо.
Ось слухай же: забудь про неї думать.Ромео.
Навчи мене не думать нї про віщо.Бенволіо.
Аби схотїв очима скрізь буяти,І красоти на всїх сьвітах шукати!
Ромео.
Сим робом я ще більш її уродуПревознесу в душі серед народу.
Щасливі маски, що цїлують чола
У гарних пань: чорно́тою своєю
Нагадують красу, яку вкривають.
Той, що ослїп, нїяк забуть не може
Безцїнних скарбів страченого зору.
Вкажи менї красу найуродлившу, —
Її краса листо́м про мене буде,
Щоб вичитав, хто ще й її заважить.
Нї, не тобі навчить мене не думать.
Бенволіо.
Так от же нї! куплю таку науку,Або вже вмру не виплативши до́вгу. (Виходять.)
Сцена друга.
Вулиця.
Входять Капулєт, Паріс та слуга.
Капулєт.
Монтеккі й я, ми звязані однакоПенею, щоб держали мир. Се й добре:
Старцям, як ми, здаєть ся, се й не трудно.
