Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 16 —


Ходїмо. (до слуги.) Ти! махай по всїй Веронї
Та познаходь поважні сї персони,
Що тут стоять. (дає папір) Ти мусиш їх прохати
До нас на пир, на учту завитати.

Виходять Капулєт і Паріс.

Слуга. Познаходь, що оттут стоять?… Тут стоїть написане, щоб швець дбав про свого аршина, а кравець про своє шило, а рибалка про свого пендзля, а малярь про свого невода. Мене-ж послано познаходити отсї персони, що їх імення тут понаписувано, а я не знайду, які й імення понаписував тутечки писака. Треба братись до письменника. Саме в час!

Входять Бенволіо та Ромео.
Бенволіо.
Ге, брат! один огонь другого згасить;

Одна біда другу тобі закрасить.
Закрутить ся в головцї — відкрути ся;
Журбою бий журбу, та більш і не жури ся.
Новим даннєм отруй стару отруту,
То й знайдеш забутну́ на смуток руту.

Ромео.
Вари, вари попутник:[1] бо…
Бенволіо.
 Що, брате?
Ромео.
Зломив ти кість, а се калїцтво кляте.
Бенволіо.
Чи ти в своїм умі, Ромео?
Ромео.
 Гірше,

Нїж би скрутивсь: бо вяжуть мене кріпше;
У темную темницю зачиняють,
І голодом, і муками стязають. —
Добрий вечір!

  1. Попутник, в оріґіналї plantain-leaf, у нас вірнїйше-б сказати: живокість, зїлє, з якого ва-рять масть уживану до сцїлюваня зломаних костей.