ховай менї марципана, та коли любиш мене, нехай ворітник упустить Сусану Мірошниківну та Нелю. Антоне! Тушкуй-сковорідко!
Другий слуга. Сюди, хлопче! миттю!
Третїй слуга. Неможна ж нам бути тут і там. Боржій, хлопята; хапайтесь, а хто найдовше поживе, той забере все. (Виходять.)
Не намозолив ніг, ану до дїла!…
Ага, дамунї! що? котора з вас
Не схоче до танця? Се буде знак,
Готов заприсягти, що нагнїтки.
Близенько вцїлив, га? Витаю вас,
Мої добродїї! Було колись,
Що маскувавсь і я, і вмів шепнути
На ушко дамі щось принадне. Ге!
Давно минуло ся, давно, давно! —
Витаю вас панове! Грай, музико! —
Простору, гов! Дївчатка, до танця! —
(Музика грає. Танцюють.)
Гей, сьвіла ще! та геть звідсїль столи!
Згасїть камін! і без багаття душно.
(До родича Капулєта.)
А що, козаче! ти й не сподївав ся
Такої забавки? Сїдай же коло мене.
Нам, Капулєт, старим не танцювати.
А як давно, що ми були обидва
В масках?
Бо се на перезві в Люченція
