Цю сторінку схвалено
— 32 —
Джульєта.
Цїлуєш як по книзї…Мамка.
Мадам, мадам! вас кличуть панї матка.Ромео.
А хто-ж то панї мамка?Мамка.
Оттакої!Чи то-ж сього не знаєте, паничу?
А вже ж не хто, як панї сього дому. Хто!
Ще й добра панї, ще й яка розумна,
Та й чесна до того. Я згодувала
Її дочку, що з нею ви стояли.
Хто висвата її, скажу вам просто,
Бряжчатиме…
Ромео.
Так се Капулєтівна?О люба вість! я ворогу оддав ся[1].
Бенволіо.
Ходїм: дійшла забава вже до краю.Капулєт.
О, нї, панове, нї! ще рано, не збирайтесь.Ми наготовили сяку-таку вечерю.
Не призволяєте? Ну, дякуємо всїм вам.
Чолом, шановниї панове; на добраніч. —
Гей, більше сьвіточів! (До другого Капулєта.)
Берімо ся до ліжка.
Козаче, далебі, вже геть та й геть нерано.
Пора спочити нам.
Виходять усї опріч Джульєти та мамки.
Джульєта.
Іди до мене, мамко. Хто се був би?Мамка.
То син Тиберія старого і наслїдник.Джулєта.
А той, що заразом виходить із дверей?
- ↑ І в Шекспіровім жерелї Ромео тілько по забаві довідуєть ся, хто була та панна, що зробила на нього таке сильне вражінє. Так само й Джульєта посилає мамку на розвіди.
