Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/53

— 33 —

Мамка.

А, пек йому! та се-ж Петручіо, здаєть ся.

Джульєта.

А той, що осторонь? що танцювать сьогоднї

Не хтїв нї з ким?

Мамка.

 Того не знаю, хто.

Джульєта.

Іди спитай імя! Коли жонатий він,

Ударять по менї у погребовий дзвін.

Мамка (вертаєть ся.)

Ромео на імя, на прізвище Монтеккі,

Єдиний син того, що з вами ворогує.

Джульєта.

Єдиная любов з єдиної вражди…

Ой рано-ж я його вбачала, та й не знала!
Ой пізно-ж я його пізнавши покохала!
О дивная любов! менї ти дивно сталась,
Що з клятим ворогом моїм я покохалась.

Мамка.

Що се таке? що се таке?

Джульєта.

 Се вірша.

Навчив мене мій партнер танцюристий.

(З середини кличуть: „Джульєто!“)

Мамка.

Та зараз, зараз бо! — Ходїм, нема нїкого,

(Виходять.)

Входить Хор.

Вже давнє коханнє на ліжку конає,

Коханнє новеє наслїддя чигає.
Урода, що розум Ромеїв слїпила,
З Джульєтою поруч зовсїм помарнїла.
Одно 'дного любить, у мислях милує,
Одно 'дного дивно очима чарує.