Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/62

— 42 —

Джульєта.

Я замінялась, як ще й не просив ти,

І знов бажала-б, щоб могла мінятись.

Ромео.

Узять назад бажала-б? Серце, на що-ж?

Джульєта.

Щоб ще щедрійше знов тобі оддати.

Та я того бажаю, що вже маю.
Як море, так моя безкрая добрість;
Як море так моя любов глибока.
Що більш даю, то більш у себе маю:
В одній і в другій ти не знайдеш краю.

(Мамка кличе з середини.)

Гукає хтось. Бувай здоров, коханнє!

Іду, йду, мамко! Серденько Монтеккі!
Не зрадь мене… Нї, підожди, я зараз. (Виходить.)

Ромео.

Благословенна ніч! О, я бою ся,

Що ніч тепер! Чи се менї не снить ся!
Аж надто любо вже: так не буває справдї.

Джульєта (показуєть ся знов у вікнї.)

Три слові ще, та й справдї на добраніч.

Ромео, серденько, коли ти честю
В любови ходиш, мислиш одружитись,
То завтра сповісти мене. Я завтра
Пришлюсь. Коли і де ти мислиш
Вчинити шлюб? Тодї свою всю долю
Я положу в ногах у тебе. Всюди
Пійду з тобою по-сьвіту, мій пане. —

(Мамка з середини: „Мадам!“).

Іду бо, йду! Коли-ж нечесним робом

Ти мислиш, о, тодї благаю —

(Мамка з середини: „Мадам!“).

 Зараз!

Покинь своє лицяннє, і нехай я