Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/68

— 48 —

Ромео.

Благаю-ж, годї вже. Що я тепер кохаю,

То за любов любов, за ласку ласку маю,
А та…

О. Лаврентий.

 Бо в вас любов читає по верхам,

Не вивчившись читать у школї по складам.
Ну, вихрю молодий, ходїмо вже зо мною.
Я маю для чого твою вволити волю:
Що може в ворогів із сього вийде лад
І чистая любов замісь мутних досад.^[1]

Ромео.

Хапаймось отченьку: у мене серце рветь ся.

О. Лаврентий.

Повагом, синоньку: хто квапить той спіткнеть ся.

Сцена четверта.

 

Вулиця.

 

Входять Бенволіо та Меркуціо.

 

Меркуціо.

Де в біса наш Ромео загубив ся?

То сю ніч він до дому й не приходив?

Бенволіо.

До свого нї. Я говорив з слугою.

Меркуціо.

Се хирява шерепа Розаліна

Вертить ним так, що він ще з глузду зійде.

Бенволіо.

Тибальт, небіж старого Капулєта,

Прислав якийся лист йому сьогоднї.

Меркуціо.

Клянусь житєм, се визов!

1. І сей мотив знайшов Шекспір у свойому жерелї, тілько що там патер дає палкому коханкови ще 24 годин до намислу, а Шекспір скоротив і сей реченець.