Цю сторінку схвалено
— 48 —
Ромео.
Благаю-ж, годї вже. Що я тепер кохаю,То за любов любов, за ласку ласку маю,
А та…
О. Лаврентий.
Бо в вас любов читає по верхам,Не вивчившись читать у школї по складам.
Ну, вихрю молодий, ходїмо вже зо мною.
Я маю для чого твою вволити волю:
Що може в ворогів із сього вийде лад
І чистая любов замісь мутних досад.[1]
Ромео.
Хапаймось отченьку: у мене серце рветь ся.О. Лаврентий.
Повагом, синоньку: хто квапить той спіткнеть ся.
Сцена четверта.
Вулиця.
Входять Бенволіо та Меркуціо.
Меркуціо.
Де в біса наш Ромео загубив ся?То сю ніч він до дому й не приходив?
Бенволіо.
До свого нї. Я говорив з слугою.Меркуціо.
Се хирява шерепа РозалінаВертить ним так, що він ще з глузду зійде.
Бенволіо.
Тибальт, небіж старого Капулєта,Прислав якийся лист йому сьогоднї.
Меркуціо.
Клянусь житєм, се визов!
- ↑ І сей мотив знайшов Шекспір у свойому жерелї, тілько що там патер дає палкому коханкови ще 24 годин до намислу, а Шекспір скоротив і сей реченець.
