ваєть ся Петрарка. Ляура супроти його панночки — куховарка, дарма що в неї був лучший коханок до рифмовання; Дідона — стара перекупка, Клеопатра — Циганка, Гелєна та Геро — потаскухи та ледащицї, Тісбея — сїроока чи щось таке, та не до ладу…[1] Сіньор Ромео, bon jour! От тобі французьке здоровканнє до французьких твоїх шаровар. Гарну штуку ти викинув нам сієї ночи.
Ромео. Доброго ранку вам обом. Яку-ж я штуку вам викинув?
Меркуціо. Утїкацьку, добродїю, втїкацьку. Не розумієте, яку?
Ромео. Вибачай, добрий Меркуціо; велику мав справу; а в такому випадку, як мій отсе, чоловікови можна потїснити церемонїю.
Меркуціо. Се все одно, що сказати: така справа, як моя, примушує чоловіка до кивання пятами.
Ромео. Еге, щоб зробити реверанс.
Меркуціо. Вельми ласкаво одбив єси.
Ромео. Найпристойнїйше оправданнє.
Меркуціо. Се я — верх пристойности.
Ромео, А верх, се цьвіт.
Меркуціо. Так.
Ромео. А в такім разї в мене й на черевиках квітки.
Меркуціо. Се так що вдрав! Плекай же свій дотеп далїй, аж докіль зносиш свої черевики до підошви. А як відтопчеш і підошву, тодї твій дотеп ходитиме на закаблуках.
Ромео. О відтоптаний підошвяний та закаблучний дотеп!
Меркуціо. Розійми нас, добрий Бенволіо: мої розуми кородять ся.
- ↑ Своїм звичаєм замісь анґлїйської піснї, якої перший куплєт співає у Шекспіра пяненький Петро, Кулїш поклав тут і далї дві строфи української піснї, зовсїм не відповідної до ситуациї. Подаю тут переклад анґлїйського куплєта, запозиченого Шекспіром із піснї Роберта Едварда „In Commendation of music“, яка в ту пору мусїла бути досить популярною:
Коли жура кістлява
Кіхтями в серце впєсь,
І туга мов та лява
Твій дух придавить весь,
Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.