Надійде й мій слуга туди-ж до тебе,
І принесе драбиночку з верівки.
По нїй я підіймусь на самий верх
Великих радощів під темну нічку.
Прощай! Як будеш вірна, нагороджу.
Прощай! І кланяйсь нанночцї від мене!
Що два без одного держать секрет.
Мамка. Добре, паночку. Моя панночка наймилїйша панї… Господи, Господи!....... Як була ще маленькою лепетушкою… о, тут є один пан у городї, Паріс на ім'я: той рад би підчепити її, та вона, добра душечка, дивилась на нього мов на жабу, на справдїшню жабу. Я сердила її інодї, і кажу було, що Паріс їй під пару чоловік; а вона, їй же то Богу-ж то, як скажу було такеньки — як найбілїще полотно у вселенному сьвітї. Чи не правда-ж, що розмарин і Ромео починають ся одною лїтерою?
Ромео. Так, мамко; то що-ж? Обое — лїторою р.
Мамка. Ах, ви шутник! се-ж собак дражнять так: ерр… Нї, я знаю, що воно починаєть ся иншою лїтерою; і вона мовляла такі гарні слова про се, про вас і про розмарин, що вам би втїшно було слухати.