Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/78

— 58 —

Мамка.

Ой як же голову, мій Боже, ломить!

Тріщить, мов розколола ся на шматтє.
А тут і спина… Спинонько моя!
Яке в вас серце, що мене послали
Шукати смерти, швендяючи всюди!

Джульєта.

Я, далебі, жалкую, мамочко,

Що ти нездужаєш. Ну, що-ж казав?
Моя ти добра, люба, що він каже?

Мамка.

Коханок ваш казав так як і личить

По чесности і доброму ладу.
Я вам ручаюсь… Де-ж пань-матка ваша?

Джульєта.

Моя пань-матка? Дома, тут вона.

Де-ж бути їй? Як чудно ти говориш:
„Коханок ваш казав так, як і личить…
А де-ж пань-матка ваша?“

Мамка.

 Боже мій!

Чого ви кипите? Отсе, їй Богу!
Се на ломо́ту лїки в вас, чи що?
Тепер справляйте посилки самі.

Джульєта.

Та годї вже! Що відказав Ромео?

Мамка.

Чи ви до сповідї просили ся?

Джульєта.

 Просилась.

Мамка.

Дак швидче-ж до отця Латрентія.

Там жде жених, щоб з вами одружитись.
Тепер ізнов заграв дурний румянець;
Ще більш заграє від моїх новинок.