Цю сторінку схвалено
— 71 —
Входить мамка з верівками.
Ну, мамко, що? Що в тебе? верівки
Для милого Ромеа?
Мамка.
Верівки. (кидає їх на долівку)
Джульєта.
О лишечко! чого ти ламлеш руки?Мамка.
Ой пробі, пробі! вбито! вбито! вбито!Джульєта.
Чи небо-ж так завидувати може?Мамка.
Ромео може, хоч не може небо.Ромео, о Ромео! хто-б се думав?
Джульєта.
Що ти за демон, що мене так мучиш?Від сеї муки заревли-б у пеклї.
Ромео вбит? Скажи одно лиш „так“,
І се слївце мене отруїть гірш,
Нїж ядовитий погляд василиска.
Промов його, і я впаду без духа.
Чи він убит, чи жив? Чи „так“ чи „нї“?
Убитий — вимов „так”, а жив — то „нї“.
Одно слівце, і я жива чи мертва.
Мамка.
Своїми бачила очима рану…О Господи! тут на музькій грудинї.
Страшенний труп, бездушний труп крівавий…
Блїдий мов попіл у крові червоній.
Кров запеклась… Зомлїла я зирнувши.
Джульєта.
О трісни, серце, ти банкроте вбогий!Вернись у землю, земле ти мерзена!
Кінчись, движеннє, тут! Нехай обох
Несуть нас із Ромеом хоронити!