Тибальтоньку, ласкавий, чесний пане!
Ой лучче-б смерть, нїж смерть твою вбачати!
Ромеа вбито, а Тибальт скінчив ся?
Мій любий брат і мій супруг любіщий?
Труби-ж, страшна трубо страшного суду!
Бо хто зоставсь живий, коли сих двох не стало?
Ромео, що Тибальта вбив, банїта.
Тибальта пролила?
О дивная красо, вертепе крокодиля!
Уквітчаний тиран, ангеловидний демон!
Голубоперий крук, ягня хижововкасте!
Паскудна суть в божественній подобі!
Пекельний праведник, шановний злодїяка!…
Природо, що тобі у тартарі робити,
Коли ти злющого диявола вселила
У смертному раю божественної вроди?
Чи видано коли таку ледачу книгу
Так преокрашену? І як же се єхидство
Мерзене та живе в таких палатах пишних?
Нї правди, нї добра; всї зрадники,
Перевертнї, обманщики ледачі.
Де мій слуга? Дай трохи aqua vitae.
