Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/95

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 75 —


 
Сцена третя.
 
Келїя отця Лаврентія
 
Входять отець Лаврентій та Ромео.
 
О. Лаврентій.
Та ну бо вже, страшний ти чоловіче!

В твій дух сумний влюбила ся печаль,
А халепа з тобою й одружилась.

Ромео.
Що нового? Який був присуд князя?

Яке менї готуєть ся ще горе
Недознане?

О. Лаврентій.
 О любий сину, ти

Давно живеш в такій сумній дружинї.
Принїс тобі отсе я князїв присуд.

Ромео.
Що-ж він, коли не смерть, міг присудити?
О. Лаврентій.
Із уст у нього кара лекша вийшла.

Не смерть, а жизнь, та тілько не в Веронї.

Ромео.
Банїция! О, нї, скажи, що смерть!

Се гірше смерти. О, лиш не кажи:
Банїция!

О. Лаврентій.
 Вигнанець із Верони,

Ти маєш сьвіт увесь перед собою.

Ромео.
Нема його нїде, опріч Верони.

Чистилище там, вічня мука, пекло.
Банїта тут — банїта в цїлім сьвітї.
Хиба-ж воно не смерть? Кажи менї,
Банїция не смерть? Се все одно,