Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/98

— 78 —

Ромео.

Ховатись? Нї! хиба мої зітхання

Туманом навкруги мене окриють. (Знов стукає.)

О. Лаврентій.

Чи чуєш? стукає. Хто там? Устань!

Тебе ухоплять… Підіймайсь, вставай! (Стукає.)
Сховайсь у студію. Знов… Божа воля!
Яке безуміє! Іду, іду!
Хто там так грукає? хто ти? чого?

Мамка (за дверима.)

Пустїть, то й знатимете, хто й чого.

Я від Джульєти.

О. Лаврентій.

 О, витаємо!

Входить мамка.

О отченьку сьвятий! мій отченьку!
Скажіть, де муж моєї панї, де?

О. Лаврентій.

Ось на землї, од слїз пяний, безумний.

Мамка.

О, так і панї, так зовсїм!

О. Лаврентій.

 Нещасна

Симпатія! Їх горе порівняло.

Мамка.

Оттак лежить, то хлипає, то плаче,

То плаче знов, то знов захлипає.
Устаньте! встаньте, коли ви мущина!
Задля Джульєти, задля неї встаньте!
Чого в таку вдавати ся вам тугу?

Ромео.

Се мамка?

Мамка.

Добродїю, смерть усьому конець.