Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/188

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

трохи потурбував, — се між нами братчику; прошу тебе, і словом не промовся, що знаєш; я завважав, що у него тверда голова, шельма упрямий; у Лавізи було, — але нині, нині все стало ясне. Головно, сей Ілія Петрович! Він тоді похіснувався твоїм обмороком в конторі, та і самому опісля стидно стало; я, бачиш, знаю…

Раскольніков жадно слухав. Разумихін по пяному виговорювався.

— Я зімлів тоді тому, що було задушно і олійною фарбою пахло, — сказав Раскольніков.

— Ще обясняє! Та і не одна краска: горячка цілий місяць приготовлялась; Зосимов може посвідчити! А тілько як онтой малець тепер прибитий, так ти собі представити не можеш! „Мізинця, говорить, сего чоловіка не стою!” Твойого, бачиш. У него на часи, братчику, добре серце. Але научка, научка, яку ти дав йому сьогодня в „Хрустальнім дворі”, се верх совершенства! Адже-ж ти його настрашив з початку, до дрощів допровадив! та навіть приневолив його знову майже переконатись про все те глупе недоріцтво, а потому, відразу — язик йому виставив: „На, маєш чого хотів!” Славно! славно! Він роздавлений, розторощений тепер! Мистець ти, єй-Богу, так їм і треба! Гей, чом то мене не було там! Чекав він тебе тепер страх. Порфір також бажає з тобою познакомитись…

— А… вже і той. А в божевільних, слухай, мене чому записали?

— Та воно не в божевільних. Я, брате, здається, надто тобі нахляпав… Поразило, бачиш, його колись-тут, що тебе оден тільки отсей пункт інтересує… Тепер ясно, длячого інтересує; знаючи всі обставини… і як се тебе роздразнило тоді, і разом з хоробою сплелося… Я, братчику, пяний трошки, тілько чорт його знає, у него є якась-там своя ідея… Я тобі говорю: на душевних слабостях помішався. А тілько ти плюнь.

З пів мінути оба мовчали.

— Слухай, Разумихіне, — заговорив Раскольніков, — я тобі хочу сказати отверто: я тілько що при мерці був, оден чиновник умер… я там всі свої гроші віддав… та що більше, мене тілько що цілувала одна людина, котра хоч би я і убив кого небудь, також би… одним словом, я там бачив ще другу таку людину… з вогненним пером… та втім,