Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/257

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ви такі льоґічні. Ну, пане, а якже з його совістю, бачите?

— Та яке-ж вам до неї діло?

— Та так вже з гуманности, пане.

— У кого вона є, той нехай терпить, коли пізнає помилку. Се і кара йому, — в добавку до каторги.

— Ну, слухай, а дійсно ґеніяльні, — насупляючись запитав Разумихін, — ось ті то, котрим різати, бачиш, право дане, ті таки вже і повинні не терпіти зовсім, навіть за кров пролиту?

— Пощо тут слово: повинні? Тут нема ні дозволу, ні заборони. Нехай терпить, коли жаль йому жертви… Терпіння і біль завсігди обовязкові для широкого духа і глубокого серця. Істинно великі люде, мені здається, мусять відчувати на світі великий сум, — додав він нараз задумчиво, не в тон розмови.

Він підняв очі, задумчимо поглянув на всіх, усміхнувся і взяв шапку. Він був значно спокійнійший в порівнанню з тим, як ввійшов сюди, і чув се. Всі встали.

— Ну, пане, зневажайте мене або ні, гнівайтесь або ні, а я не можу видержати, — заключив знову Порфір Петрович, — позвольте ще питаннячко одно (надто вже я вас турбую, пане!), одну лиш маленьку ідейку хотів би я висказати, єдино тілько, щоби її не забути…

— Гаразд, скажіть вашу ідейку, — серіозний і блідий стояв перед ним в ожиданню Раскольніков.

— Та ось, пане… справді не знаю, як би ліпше виразитись… ідейка моя вже надто тонка… психольоґічна… чи не правду кажу, пане, коли ви вашу статейку писали, — адже вже бути того не може, хе, хе! щоб ви самі себе не уважали, — ну хоч на капельку, — також чоловіком „незвичайним” і таким, що говорить нове слово, — в вашім, розуміється, змислі… Або-ж не так?

— Дуже може бути, — згірдно відповів Раскольніков.

Разумихін ворухнувся.

— А коли так, пане, то невже-ж ви би самі рішились, — ну там в виду яких-небудь житейських неудач і трудностей, або для якого-небудь „блага” цілої людськости, — перекрочити через перешкоду?… Ну, приміром, убити і ограбити?…

І він якось нараз знову підморгнув йому лівим оком і розсміявся нечутно, — цілком так само, як передше.