Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/417

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

…ського мосту, цілком недалеко від Зофії Семенівни. Близько.

Над каналом, не дуже далеко від мосту, о два доми перед домом, де жила Зоня, стовпилась купка народу. Особливо збігались хлопчики і малі дівчата. Хрипливий, надірваний голос Катерини   давався чути ще від мосту. І дійсно, се було чудне видовище, спосібне зацікавити вуличну публику.

Катерина Іванівна в своїй старенькій одежі, з шалем і в поломанім, соломянім капелюсі, вигнутім погано на бік, була дійсно цілком без памяти. Вона утомилась і засапалась. Змучене, сухотниче лице її виглядало ще більше терпляче, ніж коли небудь (до того ще на вулиці, на сонці, сухітник завсігди здається хорійший і марнійший ніж дома); та зворушений стан її не уступав і вона з кождою мінутою роздражнялась чим раз більше і більше. Вона кидалась до дітей, кричала на них, уговорювала, учила їх тут таки при народі, як танцювати і що співати, починала їм толкувати, длячого се потрібне, приходила в розпуку від їх непонятливости, била їх… Потім не докінчивши, кидалась до публики; коли завважала лиш трохи добре одітого чоловіка, що пристанув поглядіти, то зараз пускалась обясняти йому, що ось, бачите, до „чого доведені діти, з благородного, мож навіть сказати аристократичного дому”. Коли чула в товпі сміх або яке-небудь зачіпне слово, то таки зараз накидувалась на зухвалих і починала з ними сваритись.

Дехто дійсно сміявся, инші хитали головами; всім загалом було цікаво подивитись на помішану з наляканими дітьми. Сковороди, про котру говорив Лебезятніков, не було; по крайній мірі Раскольніков не бачив; однакож замісць стуку в сковороду, Катерина Іванівна починала плескати в такт своїми сухими долонями, коли приказувала Полечці співати а Леночці і Кольови танцювати; причім навіть і сама пускалась підспівувати, але кождий раз обривалась на другій ноті від давлячого кашлю, від чого знову приходила в розпуку, проклинала свій кашель і навіть плакала. Більше всего приводили її до злости плач і страх Коля і Лені.

Дійсно, знати було пробу вирядити дітей в костюм, як виряжають вуличні співаки і співачки. На хлопеняти була надягнена з чогось червоного з білим чалма, щоб він представляв собою Турка. На Леню костюмів не вистало; була