вважив сеї його заслуги, бо Антипа, бувши при тих переговорах з Партами, щоб прислужити ся цїсареви, поспішив ся донести йому сю новинку. Від того часу Вітелїй глубоко ненавидїв Антипу, і тепер через те так отягав ся прибути йому в поміч.
Тетрарх замішав ся від таких його слів. Але Авль сказав сьміючи ся:
— Не жури ся, я тобі роблю протекцию!
Проконзуль удав, що не чув. Кариєра батька стояла в залежности від ганьби сина, і ся квітка, що виросла в багнї Капреї,[1] забезпечала йому такі вигоди, що він окружав її всякою услужністю, хоч і остерігав ся її, бо квітка ся була їдовита.
Тим часом у брамі счинив ся галас. Туди входив ряд білих мулів з особами в білих одїннях сьвященників. Се були садукеї й фарісеї, що з одними й тими самими амбітними цїлями приходили в Махеруз: садукеї хотїли здобути собі виключне право уряджування жертвенних відправ у храмі, фарісеї бажали задержати його у себе. Іх види були понурі, особливо у фарісеїв — ворожих Римови й тетрархови. Широкі їх хитони зачіпали ся в глотї, а мітри кивали ся на перґаменних стяжках, з написаними на них словами св. письма. Майже в тім самім часї прибули й римські вояки з передового полку.
