Їх щити були вложені в мішки, аби не порошили ся. За ними йшов Марцель, заступник проконсуля, з митарями, що несли під пахвами свої карби. Антипа представляв проконсулеви важнїйших з своїх прибічників — Тольмея, Кантеру, Сегона, Амонїя з Александриї, що заберав від нього асфальт, Наамона — начальника кінноти, Ясіма з Бабільона. Вітелїй запримітив Манеї.
— А то — що за чоловік? Тетрарх пояснив йому знаком, що то кат.
Потім він представив садукеїв. Йонатан, маленький чоловік з свобідними рухами, що вмів по грецьки, благав проконсуля, аби завитав до них у Єрусалимі. Той відповів, що мабуть буде.
Єлеазар, кривоносий і довгобородий, в імени фарисеїв зачав жадати первосвященичого одїння, що полїтична власть заарештувала в Антонїєвій вежі. Галїлеяне занесли скаргу на Понтія Пілата, що з причини одного божевільного, який шукав золотої посуди царя Давида в котрійсь печері коло Самарії, казав побити людей сього міста; всї вони говорили на раз, і Манеї ще з більшим запалом нїж иньші. Вітелїй приобіцяв, що провинники будуть покарані.
Тим часом крик залунав коло портика, де вояки повісили свої щити. Коли вони вийняли
