Сторінка:Фльобер Ґ. Іродїяда. 1902.pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Іродїяда з середини тераси обізвала ся до нього:

— Ти помиляєш ся, пане! Він каже людям не платити податків.

— Чи се правда? запитав той митаря.

На се взагалї притакнули. Тетрарх также прилучив ся до них.

Вітелїй подумав, що вязень може втїкти, а що поводженнє Антипи здавало ся йому непевним, він наказав поставити сторожу коло брам, по під мурами й на подвірю. Потім він пішов до своїх покоїв. Депутациї сьвящеників ішли за ним; не зачіпаючи вже справи жертвенних відправ, кождий підносив свої скарги. Всї приставали до нього — він казав їм іти.

Відходячи від нього, Йонатан побачив в заглубленню мурів тетрарха з якимсь чоловіком, довговолосим, у білій одїжи — Ясеєм, і пожалував, що боронив тетрарха.

Тетрарха-ж потїшала ще одна гадка, що доля Яоканана вже більше від нього не залежала: Римляне взяли її в свої руки. Се полекша!

Фануель прохожував ся по крайнїй стежцї замка, тетрарх покликав його і показав на вояків:

— Вони тут найсильнїйші, я вже не можу його увільнити! Я тут не завинив!